Господарство польського магната на Задніпров’ї перед Хмельниччиною / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. – Львів: Видавництво "Світ". – 2007. Т. 8. – C. 76 - 89.
Публікується за виданням: Грушевський М. Господарство польського магната на Задніпров'ї перед Хмельниччиною // Записки Українського наукового товариства у Києві. – К., 1908. – Кн. І. – С. 25–43. друге видання вийшло у збірці: Студії з економічної історії України. – К., 1918.
М. Грушевський написав цю та низку інших статей у процесі підготовки до друку "козацьких" томів своєї "Історії України-Руси". Поштовхом до написання статті була археографічна знахідка у Львівському архіві давніх актів унікального, як на східноукраїнські умови того часу, документа – договору польського магната, коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського з своїм слугою Мартином Длуським на оренду Гадяцької волості та міста Гадяча від 15 листопада 1643 р. Автор у розгорнутій статтіпередмові до публікації цього документа виклав основні положення й оцінки, які виробила українська історіографія, оцінюючи наслідки панування Речі Посполитої на східноукраїнських землях: перенесення на Східну Україну магнатських, фільваркових господарств, поступове обмеження майнових прав селянина, загострення національних, релігійних, культурних суперечностей між місцевою українською людністю та прибулим польським населенням, самовластя польських "магнатів-королевят в кінцевому підсумку призвело до національного та соціального вибуху Хмельниччини в середині XVII ст.
Сучасна українська історіографія, загалом не заперечуючи викладених оцінок, на підставі нових джерельних матеріалів та метрологічних підходів намагається розставити нові акценти. Так, відомий дослідник української шляхти Наталя Яковенко на підставі статистичних підрахунків шляхти українських воєводств Речі Посполитої першої половини XVII ст. показує, що масштаби напливу польської шляхти на Східну Україну не були такими значними, а загосподарювання території Київщини та Брацлавщини проходило насамперед за участю місцевих шляхетських родів. Польське землеволодіння оцінювалося "приблизно між чвертю та третиною місцевого поземельного фонду, переважно за рахунок десятка магнатських латифундій, бо маєтки дрібної та середньої шляхти немісцевого походження обіймали заледве 6%" (Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерноїУкраїни. – К., 2005. – 2-е вид., переробл. та розш. – С. 251). Втім, в іншій публікації дослідниця зазначає, що концентрація земельних угідь у руках небагатьох власників була дуже високою. Так, перед Хмельниччиною у Київському воєводстві, що охоплювало велетенські простори по лівий та правий берег Дніпра, 26 родин землевласників-магнатів обіймали дві третини всіх шляхетських земель, хоча стабільний земельний фонд залишався "в руках представників місцевого за походженням панівного стану" (Яковенко Н.М. Склад шляхти-землевласників Київського воєводства напередодні визвольної війни 1648–1654 рр. // Феодалізм на Україні. – К., 1990. – С. 82, 90). Пор.: Кулиш П. Польская колонизация Юго-Западной России // Вестник Европы. – СПб, 1874. – № 3. – С. 5–35; № 4. – С. 483–552; Баранович О. І. Залюднення України перед Хмельниччиною. – К., 1931; Culdon Z. Badania nad zaludnieniem Ukrainy w XVII w. // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. – Warszawa, 1965. – T. 13. – Z. 3. – S. 561–566; Litwin H. Napływ szlachty polskiej na Ukrainę: 1569–1648. – Warszawa, 2000; Старченко H. Між цифрою і буквою, або трохи про переваги і недоліки квантифікації // Український гуманітарний огляд. – К., 2000. – Т. 3. – С. 89–106 (рец. на попередню монографію).
Про магнатське господарство польських часів українські та польські дослідники писали насамперед ґрунтуючись на матеріалах Поділля, Волині, Правобережжя, причому найбільше матеріалів збереглося для XVIII ст., див. окремі з них: Баранович О. Нариси магнатського господарства на півдні Волині у XVIII ст. // Студії з історії України науково-дослідної катедри історії України в Києві. – К. 1926. – Т. 1. – С. 1–90; 1929. – Т. 2. – С. 61–116; Баранович А. И. Магнатское хозяйство на юге Волыни в XVIII веке. – М., 1955; Маркина В А. Магнатское поместье правобережной Украины второй половины XVIII в. – К., 1961; Serczyk W. Gospodarstwo magnacke w województwie Podolskim w drugiej połowie XVIII w. – Wrocław, 1965.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
Попередній перегляд:
