Грушевський М. С.

Німий свідок / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. – Львів: Видавництво "Світ". – 2011. Т.12. – C. 129 - 137.

Перша публікація — у виданні: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. — С. 136–143. Джерела тексту: 1) чорновий автограф першого варіанта оповідання — ЦДІАЛ України. — Ф. 401. — Оп. 1. — Спр. 58. — Арк. 65–83; 2) чистовий автограф з правкою І.Нечуя-Левицького — ЦДІАК України. — Ф. 1235. — Оп. 1. — Спр. 262. — Арк. 135–150. Подається за цим останнім вказаним джерелом. Правки І.Нечуя-Левицького враховуємо як такі, з якими погодився автор. Час написання: 20–24 вересня 1884 р. (дата авторська: 20–24 жовтня). А.Шацька висловлює припущення, що це — дата переписування М.Грушевським тексту начисто перед пересиланням його в кінці жовтня І.Нечуєві-Левицькому (див.: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини... — С. 380). На користь цієї версії свідчить і розповідь самого автора про історію написання твору “Німий свідок”. У “Споминах” М.Грушевський згадував, як влітку 1884 р. його батько, вирушаючи до Кисловодська у службових справах, запропонував синові поїхати з ним. «Я радо згодився — подоріж повинна була дати мені тему для пробної літературної вправи. Ми поїхали десь, мабуть, в червні, і прожили там з тиждень чи з півтора дуже цікаво. [...] Вернувшися з Кисловодська, я засів на кілька день і написав українською мовою “Кавказьку легенду” під назвою “Німий свідок”, в стилю популярного кисловодського оповідання про так званий “Замок коварства и любви”. [...] Що тема була дурна і вульгарна, я сам був сього свідомий, — я бравірував сею вульгарністю, до певної міри пародіював сі “легенди”; головне було — зробити пробу стилю і мови, “написати на задану тему”» (Грушевський М. Спомини // Київ. — 1988. — № 12. — С. 126). Таким чином, первісний текст мав бути створений влітку. Про те, що влітку 1884 р. М.Грушевський був у Кисловодську, є ще одне свідчення: автограф ранньої редакції повісті “Чужі й свої”, підписаний: Кислі Води. 24 червця 1884 (ЦДІАЛ України. — Ф. 401. — Оп. 1. — Спр. 56. — Арк. 68). Однак згадана “осіння” дата записана не лише на чистовику оповідання “Німий свідок”. Чорновий автограф так само датований автором: над заголовком — 20 жовтня р[оку] Б[ожого] 188[4], в кінці — Жовтня 24 вечером (спр. 58, арк. 65, 79). Невже переписування цього порівняно невеликого тексту зайняло аж п’ять днів? Можна було б припустити, що в цьому випадку М.Грушевський помилився у “Споминах” щодо часу написання оповідання “Німий свідок”, і це було б не дивно, адже “Спомини” автор писав сорок років по тому. Але, зрештою, пильне прочитання листа молодого автора до І.Нечуя розвіває наші сумніви: «Й ту коротеньку фантастичну мрію, що до Вас тепер посилаю, виправляв та переписував я більше як тиждень [підкреслення наше. — Г.Б.] — часу нема, та й яка праця літературна добре ітиме, як над головою двоє борються, з одного боку грецьку мимрять, а з другого тригонометрію. Не знаю, чи сподобається Вам мій “Німий свідок”, дуже я за неї боюся. Гля такої праці треба дуже кебетної, старої руки. Пишучи її, мав я в голові Діккенсові “Святочні розскази” та Ваших “Запорожців” й боюся, щоб мій “Німий свідок” не став їх пародією». — Чернетка листа М.Грушевського до І.Нечуя-Левицького з кінця жовтня 1884 р. // Листування... — Т. 1. — С. 29. Таким чином, очевидно, найперші варіанти цього твору, які були написані у Владикавказі, до нас не дійшли, а збережені автографи належать до часу “шліфування” тексту вже восени, під час навчання у Тифлісі. Зараз для нас найбільш авторитетною є авторська дата. У тексті чернетки твору початок суттєво відрізняється від вступної частини остаточного варіанта.