Грушевський М. С.

Унтер-офіцер Трохим Скавучак / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. – Львів: Видавництво "Світ". – 2011. Т.12. – C. 222 - 235.

Перша публікація: Слово і час. — 1996. — № 10. — С. 29–37. Джерела тексту: 1) чорновий автограф — ЦДІАЛ України. — Ф. 401. — Оп. 1. — Спр. 57. — Арк. — 19-а–35. Заголовок: “Унтерохіцер Трохим Скавучак”. Бурсацький спогад Михайла Заволоки, р[оку] Б[ожого] 1885, лютого 25–березіля 2; 2) чистовий автограф — ЦДІАК України. — Ф. 1235. — Оп. 1. — Спр. 262. — Арк. 180–201. На перших шести сторінках рукою І.Нечуя-Левицького виправлена авторська помилка: ім’я головного героя “Охрім” на “Трохим”. Подається за цим останнім вказаним джерелом. Правки І.Нечуя-Левицького враховуємо як такі, з якими погодився автор. Датування: 2 березня 1885 р. Пробуючи свої сили в різних видах літературної творчості, М.Грушевський наступну тему обрав сатиричну. “Моделлю” став наглядач гімназіального пансіону, один із т. зв. “дядьків”, які зазвичай походили з вислужених підофіцерів. «Між ними трапився один землячок, ще молодий, доволі комічний, якого я й задумав описати, як тип селянина, вибитого з колії й морально поламаного військовою службою. Він доволі нетактовно і комічно приставав до старших учеників — без злого умислу, а скорше, щоб набратися “просвіщення”, накликав тим на себе різні жарти і глузування і доволі скоро вилетів. От я й описав його під видуманою назвою (умисно смішну постарався йому дібрати) — “Унтер-офіцер Трохим Скавучак”. [...] Етюд доволі примітивно зроблений за тодішнім народницьким трафаретом, а posteriori він нагадує мені трохи Нечуєвого Терешка з “Хмар”, трохи Кулішевого “Зарубаєнка”, не пам’ятаю тільки, чи прочитав я вже тоді Кулішеве оповідання (“Новый человек” в “Основі” 1861 р.), чи се була подібність, навіяна іншими взірцями». — Грушевський М. Спомини // Київ. — 1988. — № 12. — С. 127. Це оповідання М.Грушевський також переслав для поцінування І.Нечуєві-Левицькому: «Послав я мосці Вашій ще паку, послав більше через те тільки, що вже написав, а то як перечитав востатнє, багато що не сподобалось мені... й один тут українець “Скавучака” вилаяв добре. [...] Вилаяв за тенденціозність — у сему не грішний — Скавучак живий і досі по Тифлісу ходить, тільки ніяк у жандари не втрапить». — Лист від 14 травня ст. ст. 1885 р. — Листування... — Т.1. — С. 38. У відповідь І.Нечуй-Левицький 28 травня ст. ст. писав: «Мені найбільше сподобався “Унтер-офіцер Т.Скавучак”, бо в йому є соціальна підкладка. Що хтось там нарікав на це оповідання, ніби воно тенденціозне, на це не вважайте. Тенденціозність в повісті як на кого: одному сподобається, другому ні. На мене, тенденція — не є переступ в поезії, а добра чесна тенденція — то й зовсім добра річ. [...] Скавучака Ви звете то Охрімом, то Трохимом. Я скрізь понадписував його Трохимом, як стоїть в заголовці». — Листування... — Т. 3. — С. 33. Тобто відомий письменник, опікуючись здібним початківцем, сподівався на друк його творів у львівській періодиці. Але в листі від 23 березня 1886 р. він повідомив оцінку львів’ян: «Казали мені тоді в Галичині, що “Унтер-офіцер” не підходить під галицькі літературні рами». — Листування... — Т. 3. — С. 37. Рукопис повернувся авторові й тоді не був опублікований.