Грушевський М. С.

Бех-аль-Джугур / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. – Львів: Видавництво "Світ". – 2011. Т.12. – C. 236 - 245.

Перша публікація: Діло. — 1885. — Ч. 66–68. Джерела тексту: 1) чорновий автограф (олівцем і чорнилом) — ЦДІАК України. — Ф. 1235. — Оп. 1. — Спр. 262. — Арк. 19–33 зв.; авторське датування: Р[оку] Б[ожого] 1885. Березіля 8–10; 2) чистовий автограф — ЦДІАК України. — Ф. 1235. — Оп. 1. — Спр. 262. — Арк. 2–18 зв. Авторський запис у кінці твору: Березіля 8–10, Тифлис; 3) автограф С.Єфремова з правками М.Грушевського — ЦДІАК України. — Ф. 1235. — Оп. 1. — Спр. 1464. — Арк. 1–18; 4) Грушевський М. Бех-аль-Джугур: Оповідання. — Львів, 1901. — 26 с. 5) публікація у виданні: Грушевський М. Оповідання. — К.: Вік, 1904. — С. 1–20. 6) публікація у виданні: Грушевський М. Під зорями: Оповідання, начерки, замітки, історичні образи. — К.: Рух, [1928]. — С. 21–38. Подається за останнім вказаним джерелом. Про історію написання свого першого друкованого літературного твору М.Грушевський оповідав не раз. Щоправда, “Спомини”, писані через сорок років після згадуваних подій, та деякі інші, ще пізніші згадки про цей твір дещо зміщують реальну хронологію. У них М.Грушевський двічі помилково називає час написання твору — лютий 1885 р., тоді як чорновий автограф датований першими числами березня (див. джерело № 1). Переписавши оповідання начисто, автор не змінює дати його створення, повторюючи те саме: Березіля 8–10. Пишучи у 1925 р. передмову до збірки “Під зорями”, М.Грушевський згадував: «Сорок лiт тому в фельєтонах львiвського “Дiла” за 1885 piк (ч. 66–8) було надруковане моє оповiдання “Бех-аль-Джугур”, написане на початку того року, в мiсяцi лютiм. Номери газети з сим оповiданням одержав я кiлька poкiв пiзнiше, i навiть докладної вiдомости про те, що і де надрукувалося, довго не мав, але мeнi досить було, що мої першi оповiдання, пiсланi пiд весну того року на руки Iв. Сем. Нечуя-Левицького, були переданi ним до Львова для надрукування, значить були признанi вартими друку». — Як я був колись белетристом? / Грушевський М. Під зорями: Оповідання, начерки, замітки, історичні образи. — С. 5. Отже, “Бех-аль-Джугур” — перший відомий дослідникам надрукований літературний твір М.Грушевського. Рукопис був надісланий для поцінування І.Нечуєві-Левицькому разом з оповіданнями “Унтер-офіцер Трохим Скавучак” і “Св. Петро у тюрмі” не пізніше 14 травня ст. ст. 1885 р. (див. Листування... — Т. 1. — С. 38). У цитованій вище передмові “Як я був колись белетристом?” автор з висоти життєвого досвіду про цей твір писав так: «Нарешті, серію сих перших “проб пера” вiнчав отой екзотичний образок “Бех-аль-Джугур” — на тему тодiшньої окупaцiї англiйцями Судану: боротьби з повстанням Магдi i приборкання мiсцевої магометанської людности. Я вложив сюди свої тодiшнi визвiльнi й анти-iмперiялістичні настрої. Використовуючи своє деяке практичне знання магометанського свiтy, щоб конкретизувати свої гадки й надати свому оповіданню мicцeвoгo кольору, я писав як укрaїнський патрiот i противник насильства й експлоатацiї колонiяльних нapoдiв так званими висококультурними: iронiзував з хиткої моралi i релiгiйного лицемiрства сих імперiялiстичних експлоататорiв. Написавши се оповiдання в лютiм 1885 р., я вiдчув, що зробив дещо цiннe. В сiй гaдці поза моїм внутрішнім переконанням мене підтримував прихильний відзив найбільш авторитетного з учителiв нашої гiмназiї М.В.Горяєва, з котрим я був в приязних вiдносинах i читав йому ci свої початковi оповiдання». (Під зорями. — С. 10–11). У листі від 28 травня Нечуй загалом схвально оцінив твір, висловлюючи зауваження лише з приводу визначення жанру: «“Бех-аль-Джугур”, правда, має в собі ідею і дуже правдиву, але це не фантазія, бо в оповідання нема фантастичного елементу. Треба було напустити туди з півкопи чортів, з пару відьом або там якого незвичайного страхіття, як звичайно буває в казках. Це оповідання похоже на коресподенцію. Конечне, це все мені так здається, а редакція може глянути інакше». — Листування... — Т. 3. — С. 33. У відповіді з 8 червня ст. ст. 1885 р. М.Грушевський дивується з таких дорікань і не втрачає надії на публікацію: «... проте ж на “Бех” сподівався, “яко на мур мурова- ний”». — Листування... — Т. 1. — С. 39. Аж лист І.Нечуя-Левицького від 5 (17) серпня 1885 р. приніс нарешті М.Грушевському бажану новину: «Ваш “Джугур” вже надрукований в фельєтоні “Діла”. Я його прочитав двічі, так він мені сподобався, хоч в йому і нема казкового фантастичного елементу. Ви, пане добродію, пишете дуже невиразно, і як читаєш Ваші рукописі, ледве слабезуючи, то вони дуже од того втрачають. В печаті, при плавкому читанні воно виходить зовсім инакше. В Галичині Вас зараз примітили, сказали, що з’явився правдивий талант...» — Там само. — С. 34. Помітив цей твір і І.Франко. У рецензії на альманах “Степ” він писав: «Пан М.Заволока кілька років тому вступив на літературну ниву з нарисом “Бех-аль-Джугур”, надрукованим у “Ділі”. Цей дуже жваво написаний нарис засвідчував у молодому авторі незвичайний талант». — Франко І. Зібрання творів: У 50 т. — К., 1980. — Т. 27. — С. 116. Це оповідання, як ніяке більше, має багату видавничу історію. Окремою книжечкою його видала Українсько-руська видавнича спілка: Бех-Аль-Джугур: Оповідання. — Львів, 1901. — 26 с. Наступного року саме цей твір презентував М.Грушевського- письменника у третьому томі антології “Вік” (1798–1898) (К., 1902. — Т. 3: Українська проза з 80-х років ХІХ в. до останніх часів. — С. 164–177). Ймовірно, саме для цього збірника переписав С.Єфремов текст оповідання з публікації у “Ділі”, і цей рукопис з правками М.Грушевського фігурує у наведеному вище переліку джерел за № 3. Слово “стичка” виправлене на “битва”, “заходились” — на “клопотались”, “пастор” — на “капелян”, “бунчужний” — на “поручик” та ін. Також у публікації антології “Вік” неправильно відтворені прізвища двох персонажів: “Годис” замість “Годж” і “Гедисвуд” замість “Геджвуд”. Однотипність цих помилок доводить, що їх спричинило неправильне прочитання рукопису. Літера “ж” в автографі С.Єфремова майже не відрізняється від сполучення літер “ис”, і навіть М.Грушевський, працюючи з цим текстом, не виправив такого написання, але наборщик прочитав його інакше, ніж автор. У наступних публікаціях ці помилки виправлені. Ще через два роки виходить друком книжка: Грушевський М. Оповідання. — К.: Вік. — З друк. П.Барського, 1904; відкриває збірку той самий “Бех-аль-Джугур” (с. 1–20). Виданням збірки також займався С.Єфремов, і ця справа фігурує, зокрема, у взаємному листуванні за березень–жовтень 1904 р. (див.: Листування... — Т. 1. — С. 148–151; Т. 3. — С. 210–216). У ньому М.Грушевський вказав на згадану вище помилку: «В “Віку”, “Бех-аль-Джугур”, хибно Годис замість Годж». Однак, незважаючи на цікаві видавничі деталі перелічених публікацій, вони не є авторитетними джерелами тексту з двох причин: першодрук готувався без участі М.Грушевського, тому внесені редакцією зміни фактично не були погоджені з автором; по-друге, існує останнє прижиттєве видання — збірка “Під зорями” (див. джерело тексту № 5), де опублікований остаточний варіант цього та низки інших літературних творів М.Грушевського. Саме ця збірка і є найбільш авторитетним джерелом основного тексту. Під кутом зору текстологічного і мовознавчого досліджень особливого інтересу набувають ранні варіанти оповідання “Бех-аль-Джугур”: чорновий автограф і першодрук, які ми подаємо в “Додатках”. Їх порівняння дає змогу з’ясувати характер втручання редакції “Діла” в текст твору. Третій, остаточний варіант, підготовлений за участі автора й опублікований у 1928 р., логічно завершує історію тексту цього оповідання.