Михайло Грушевський і В’ячеслав Липинський про вплив реформаційних ідей на українську суспільність та організаційні форми релігійного життя Кондратик Л.
Михайло Грушевський і В’ячеслав Липинський про вплив реформаційних ідей на українську суспільність та організаційні форми релігійного життя / Л. Кондратик // Релігія та Соціум: міжнародний часопис. – Чернівці, 2017. – № 2 (26). – C. 50–60.
У статті доведено, що за М.Грушевським реформаційний рух на Україні, який був пов’язаний із західним Відродженням, виступив чинником першого українського національного відродження, оскільки сприяв розвитку громадської ініціативи, суспільному самооновленню, становленню демократичних течій. Поєднання передреформаційних ідей з німецьким протестантизмом сприяло самоорганізації різних українських верств і формуванню у національній свідомості уявлення про «Русь» як окреме соціальне утворення. Обгрунтовано, що, на думку вченого, увесь національний рух ХVІІ ст. перебував під впливом Реформації, підготовленим сектантськими рухами попередніх століть і трансформованим львівським міщанством у другій половині ХVІ ст. Натомість В.Липинський вважав Реформацію наслідком занепаду консервативного класу в Німеччині, а впливи протестантських сект на українське національне життя – загрозливим. Тезі В.Липинського про несамодостатність секти М.Грушевський протиставляє антитезу про духовні, культурні, соціальні підстави буття цієї релігійної організації; твердженню про те, що сила сектантського впливу задається слабкістю Церкви – твердження, що межа такого впливу не покривається немічністю Церкви; положенню про відсутність у секти традиційної опори в суспільності – положення про набуття сектою рис традиційної, консервативної організації; висновку про короткочасний і незначний вплив сектантства – точку зору про здатність секти виступити чинником значних соціальних зрушень.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
Попередній перегляд:
