Співпраця Михайла Грушевського з Українською партією соціалістів-революціонерів в українській діаспорній історіографії / В. Хоменко // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія : Історичні науки / редкол. : В. Магась (голов. ред.), В. Смолій, Л. Баженов [та ін.]. – Кам’янець-Подільський, 2019. – Т. 29: До 70-річчя від дня народження академіка Валерія Смолія. – C. 106–113.
У статті розглянуто питання співпраці М. Грушевського з УПСР з точки зору української діаспорної історіографії. Підкреслено, що до середини 60-х рр. ХХ ст. діяльність М. Грушевського-політика не вивчалася на наукових засадах. Значною мірою завдяки старанням Л. Винара ці дослідження вийшли на науковий рівень, що, зрештою, привело до виникнення нової історичної дисципліни – грушевськознавства. Встановлено, що системного вивчення партійної діяльності М. Грушевського вчені діаспори не проводили. З’ясовано, що дослідники високо цінували вклад М. Грушевського в українську науку, але критикували історика, як політика, засуджували його есерівську соціалістичну програму. Серед причин переходу історика до УПСР найчастіше називалися його народницький світогляд, вимоги революційного часу та бажання принести користь Україні. Відтак, соціалістичні погляди М. Грушевського стали логічним результатом його політичної еволюції. Повернення історика до України у 1924 р. переважно оцінювалося негативно і здебільшого пояснювалося його бажанням продовжувати наукову роботу.
The article studies the issue of cooperation of M. Hrushevsky with UPSRs in terms of Ukrainian diasporic historiography. It has been emphasized that by the mid 60’s of the 20th century, political activities of M. Hrushevsky had not been studied on the scientific level. Due to the institutional arrangements of L. Vinar, Hrushevsky studies increasingly reached scientific level, which ultimately led to the emergence of a separate historical discipline – Hrushevsky studies. However, historians have paid little attention to M. Hrushevsky’s cooperation with the UPSRs because of various, mostly objective reasons, generally due to the lack of the sources.
In the second half of the 1960s – 1980s, the mentioned issue was studied by O. Pritzak, P. Fedenko, O. Shulgin, P. Solukha, M. Stakhiv, T. Gunchak, M. Prokop, T. Prymak, I. Lysiak-Rudnitsky, I. Nagaevsky. Meanwhile, it was defined that the scientists of Ukrainian diaspora did not conduct a systematic study of party activities of M. Hrushevsky. Mostly, they considered the issue only in the context of Ukrainian Revolution events of 1917 – 1923 and in separate individual works on the biography of the historian and politician.
It has been found that the researchers cherished M. Hrushevsky’s contribution to the development of Ukrainian science, but underestimated and criticized the historian as a politician, condemned his SR’s socialist programme. At this, the authors of the works gave the facts of M. Hrushevsky’s cooperation with UPSRs and noted his leadership in the party. Among the reasons for the historian to move to Socialist Revolutionary Camp, the most frequent were his populist outlook, the demands of the revolutionary age, and the desire to benefit Ukraine. Thus, M. Hrushevsky’s socialist views became logical result of his political evolution. M. Hrushevsky’s return to Ukraine in 1924 was assessed mostly adversely and was generally explained by historian’s will to continue his scientific work.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
Попередній перегляд:
