Думознавчі студії Катерини Грушевської / І. Матяш // Родовід: наукові записки до історії культури України. – Київ, 1997. – Ч. 15. – C. 5–11.
1938 року обірвався стрімкий науковий злет талановитого науковця – культуролога, етнографа і фольклориста, перекладача з європейських мов, редактора журналу „Первісне громадянство і його пережитки на Україні” – Катерини Михайлівни Грушевської (1900–1943).
Відтоді до початку 90-х років це ім’я було фактично забутим в Україні, хоч сучасники вважали її „крупним вченим у галузі етнографії та фольклору” (І. П. Крип’якевич), людиною з широкою „науковою ерудицією” (Є. С. Шабліовський), визнаючи її творчу спадщину „вельми цінною” (П.М. Попов).
Наукові праці Катерини Грушевської, серед яких і найкраще з існуючих видання українських народних дум, тривалий час були недоступні читачам і дослідникам, перебуваючи у спецсховищах бібліотек або залишаючись невиданими. Наукову спадщину Катерини Грушевської складають написані фактично за десять років (1921–1931) 4 книги (видані у Відні, Києві, Харкові); 24 ґрунтовні статті (на шпальтах „Літературно-наукового вісника”, „України”, „Наукового збірника. Записок історичної секції ВУАН”, „Первісного громадянства”, „Записок Наукового товариства імені Шевченка”), 27 рецензій на зарубіжні публікації (англійською, німецькою, французькою, італійською мовами).
Кожна з її праць засвідчує неабияку глибину розробки наукових проблем, щонайширшу наукову компетентність автора і може служити взірцем для сучасних дослідників.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
Попередній перегляд:
