Михайло Грушевський: До 125-річчя від дня народження // Архіви України: Науково-практичний журнал. – Київ, 1991. – № 1 (225). – C. 15–16.
У вересні нинішнього року виповнюється 125 років від дня народження одного з найвидатніших українських істориків М. С. Грушевського. Академія наук УРСР встановила премію імені Грушевського. Археографічна комісія АН УРСР готує до перевидання його головне дітище – багатотомну «Історію України – Руси». Повернено із спецзберігання його поодиноко уцілілі праці; вийшли їх перші репринтні відтворення. Побачили світ і «Спомини» Грушевського – своєрідна автобіографічна повість, доведена до 1917 року. Протягом останнього часу з’явилося чимало історико-публіцистичних розвідок, присвячених вченому. Усе це свідчить: історик повертається до свого народу.
Редколегія та редакція журналу подають у цьому номері «Автобіографію» М. С. Грушевського, видану в 1926 р. Передісторія її виходу така. Восени того року громадськість відзначала 60-річчя вченого. Було утворено ювілейний комітет ВУАН. ЦК КП(б)У прийняв постанову про публікацію статей про ювіляра в журналі «Життя і революція» та газеті «Пролетарська правда» та про відповідні урочистості. Більше того – Грушевський розглядався як кандидат на посаду президента ВУАН.
3 жовтня 1926 р. в актовому залі Київського університету відбулося вшанування вченого. Його привітали президент ВУАН В. І. Липський, голова Київського окрвиконкому П. П. Любченко, представники Наркомпросу УСРР, академіки Д. І. Багалій, П. А. Тутківський, М. П. Василенко та інші. Ювіляр отримав поздоровлення від наркома А. В. Луначарського, академіків В. І. Вернадського, М. М. Покровського, О. П. Карпінського. Ось до цієї події і була видана «Автобіографія» Грушевського, в основу якої покладено видання 1906 року.
Від редакції: Читачі, мабуть, звернули увагу на дві особливості видання. Частина, дописана в 1926 р., вже подана не від першої особи. Крім того, «Автобіографія» друкувалася не від Академії, а як рукопис. За цими, здавалось би, незначними фактами стояла гостра боротьба навколо відзначення 60-річчя Грушевського. З одного боку, ЦК КП(б)У, приймаючи постанову про ювілей вченого, намагався віддати йому належне, з іншого – не хотів перетворювати його на надто гучний захід.
Погоджуючись на публікацію «Автобіографії», голова окрвиконкому П. П. Любченко сподівався отримати від Грушевського декларації про лояльність і вдячність Радянській владі, а також критичну самооцінку його діяльності на чолі Центральної ради. Однак Грушевський фактично обійшов ці питання, а в останній коректурі, за свідченням С. О. Єфремова, повів розповідь від третьої особи.
Керівництво Президії ВУАН – С. О. Єфремов та А. Ю. Кримський чинили всілякі перешкоди широкому відзначенню роковин Грушевського. Ювілейний комітет був створений власне стараннями академіка П. А. Тутківського. Коли ж дійшло до дозволу на публікацію «Автобіографії», то С. О. Єфремов погодився підписати її у світ тільки як рукопис і не дозволив поставити гриф Академії.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
Попередній перегляд:
