Національному ґранд-наративу – «Історії України-Руси» – присвячена чергова наукова конференція, яка відбудеться в Музеї Михайла Грушевського 24 листопада 2023 р. о 15:00 за участі науковців Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України та провідних грушевськознавців України.

На 2023 рік випала низка знакових ювілеїв та круглих дат, пов’язаних з ім’ям Михайла Грушевського. Це насамперед організовані ним як очільником Наукового товариства імені Шевченка урочистості з нагоди 100-річчя «Енеїди» Івана Котляревського, заснування «Літературно-наукового вістника», вихід у світ першого тому «Історії України-Руси». Всім цим подіям виповнюється 125, і всі вони пов’язані між собою, на чому наголошував сам історик: «Мині мило, що вихід сеї книги припадає на столітє нашого національного відродження; нехай вона буде йому привітом!».

► Поговоримо про те, як сам автор «бачив» проєкт, задуманий ним ще в студентські роки. І як із «задушевної гадки» він перетворився на «справу життя». Щоб унаочнити плани професора, зазирнемо в мемуарні джерела, в яких він зізнавався щиро:

«Давнійше я робив пляни, коли мині мине сорок літ (мовляв, оброблюся вже тоді, буду мати “Історію” в шести томах на укінченню і т. д.), написати свої мемуари. Сеї осени мине мені сорок літ, але час, коли я “оброблюся” і зможу взятися до писання тих мемуарів, відсувається все дальше».

► Життя підтвердило ці прогнози, і через 20 років академік Грушевський підсумовував: «ще багато томів буде потрібно, аби довести історію України до початків ХІХ в.».

► Обґрунтуємо роль Михайла Грушевського в осмисленні витоків історії України в І томі ґранд-наративу та переконаємось, що вчений довгий час залишався першим і єдиним, хто вписав Античну (Класичну) Україну в загальну схему нашої історії.

► Пересвідчимось, як у 2-му виданні ІV тому (1907) автор власноруч викреслює термін «українсько-руський», замінюючи його на «український», та звернемося до його ж пояснення:

«В міру того як зростала свідомість тяглости і безпреривности етнографічно-національного українського життя, се українське ім’я розширялося на всю історію українського народу».

► Згадаємо, як Федір Вовк спонукав Михайла Грушевського до видання «Історії України-Руси» німецькою мовою, зауваживши в листі ще в 1895 році:

«Поки ми діждемо, що наші наукові праці читатимуть по-українському, нам треба самим іти назустріч до європейської науки і прямувати до того, щоб у неї нас приймали як своїх».

► І як насправді переклад 1-го тому німецькою спричинив справжній рецензійний бум на працю українського колеги.

► Поглянемо на цифровий автограф шостого тому, написаного «в часи найгіршої майже депресїї», щоб пересвідчитись, чому його київські зецери складали майже впродовж всього 1907 року, а помічники професора зауважували, що «VІ тома ніхто не годен складати».

► Погортаємо сторінки «Щоденника» вченого, який є справжнім літописом до історії написання ґранд-наративу. Зауважимо записи: працював «інтензивно і con amore [з любов’ю]», «роблю по 15–18 сторінок, аж паперу не стало», «побивав сьогодня рекорд, написавши навмисно 21½ сторінок».

► Уявимо святковий стіл з нагоди дозволу на поширення у Великій Україні «Історії України-Руси», який Грушевський отримав наприкінці 1904-го і з приводу якого «учредив торт».

Про все це і ширше маєте можливість почути та взяти участь в дискусії та обговоренні.

На завершення конференції будуть презентовані останні видання на ниві грушевськознавства:

◉ Каталог студентів Михайла Грушевського Львівського університету / Упоряд. В. Тельвак, В. Качмар, С. Журавльов. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2023. 356 с.

◉ Гирич Ігор. Сіячі: Українські інтелектуали, які пробудили ідею незалежності. Київ: ТОВ «Видавництво “Кліо”», 2023. 416 с.

Ілюстрація на афіші: Михайло Грушевський. Рис. Я. Струхманчука. 1905. Місце зберігання: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького.

ВХІД ВІЛЬНИЙ

Пов'язані документи:

Корисні посилання:

    Facebook Історико-меморіального музею Михайла Грушевського

Додаткові матеріали:

•   Програма наукової конференції «Справа “чести своєї і свого покоління”» (24 листопада 2023 р.)