Теоретико-методологічна спадщина Михайла Грушевського у дзеркалі сучасної української історіографії / Л. Дутко // Проблеми гуманітарних наук: Збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. Серія "Історія". – Дрогобич, 2023. – Вип. 14/56. – C. 153–162.
Мета дослідження полягає в реконструкції дискусій, які відбувалися у сучасній українській історіографії довкола теоретико-методологічної спадщини М. Грушевського. Методологія дослідження передбачає використання принципів об’єктивності, історизму і системності, а також властивих для історіографічного дослідження загальнонаукових і спеціально-історичних методів. Наукова новизна статті полягає у спробі всебічної реконструкції історіографічних дискусій довкола теоретико-методологічної спадщини М. Грушевського в українській історіографії кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст. Висновки. У підсумку відзначено, що у сучасному грушевськознавстві історико-теоретичний напрям був досить популярним серед дослідників. Водночас у вічі впадає виразна диспропорція у вивченні теоретико-методологічної моделі визначного історика – чимала увага дослідників до його історіософії та майже цілковите ігнорування епістемологією дослідження. Серед досягнень цього періоду слід назвати розробку широкого кола питань розуміння М. Грушевським онтології історії. Насамперед історіографи нівелювали присутні в діаспорному українознавстві ідеолого-політичні нашарування під час аналізу цієї проблеми. Також важливим є здобутий консенсус про потребу відмовитися від маркування концепції М. Грушевського як суто позитивістської. Недоліки пов’язані із загальною недооцінкою необхідності опрацювання методологічної проблематики в українській історіографії. Тож малодослідженими, а отже, перспективними для подальших досліджень є контекстуальне опрацювання проблем реконструкції цілісної концепції історіософії М. Грушевського, вивчення теорії історичного пізнання вченого, визначення дефініції його теоретико-методологічної моделі, зрештою, з’ясування впливу історіософсько-епістемологічних рефлексій історика на українську соціо-гуманітаристику ХХ – першої чверті ХХІ ст.
The purpose of the study is to reconstruct the discussions that took place in modern Ukrainian historiography around the theoretical and methodological legacy of M. Hrushevsky. The research methodology involves the use of the principles of objectivity, historicism, and systematicity, as well as general scientific and special-historical methods typical for historiographical research. The scientific novelty of the article consists in an attempt to comprehensively reconstruct the historiographical discussions surrounding the theoretical and methodological legacy of M. Hrushevsky in Ukrainian historiography of the end of the 20th – the first quarter of the 21st century. Conclusions. In the end, it was noted that in modern Hrushevsky studies, the historical-theoretical direction was quite popular among researchers. At the same time, a distinct disproportion in the study of the theoretical and methodological model of the outstanding historian is noticeable – researchers mainly focus on his historiosophy and almost completely ignore the epistemology of the study. Among the achievements of this period is the development of a wide range of issues of M. Hrushevsky’s understanding of the ontology of history. First of all, historiographers levelled the ideological and political layers present in diaspora Ukrainian studies when analyzing this problem. Also important is the consensus reached about the need to abandon the labelling of M. Hrushevsky’s concept as purely positivist. The shortcomings are related to the general underestimation of the need to study methodological issues in Ukrainian historiography. Therefore, the contextual processing of the problems of reconstruction of the integral concept of M. Hrushevsky’s historiosophy, the study of the theory of the scientist’s historical knowledge, the definition of his theoretical-methodological model, and finally, the clarification of the impact of the historiosophical-epistemological reflections of the historian on Ukrainian socio-humanitarianism are understudied, and therefore are promising for further research.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
Попередній перегляд:
